Облік лелек

 

 

 

 

        Нарешті після холодної  та довгої зими  дмухнув теплий вітерець і виглянуло з-з хмар сонечко. Уже чуються в небесній блакиті голосні переклички перелітних птахів, що поспішають з вирію додому і несуть на крилах довгоочікуване весняне тепло.То лелеки повертаються до своїх осель з виснажливої і тривалої мандрівки. Жителі мого рідного села з нетерпінням чекають цих птахів – оберегів додому. Тут   люблять, шанують  і поважають буськів,бережуть  і піклуються про гнізда. І лелеки не оминають наші Сварицевичі. Вони щороку прилітають до села, що загубилося серед  поліських лісів та імлистих боліт і опиняються у «лелечому раю».

В кінці березня я разом зі своїми учнями проводила облік гнізд лелеки білого на території села. Ми зібрали велику фотоколекцію  ,поспілкувалися з односельцями і зібрали « лелечі історії». Кожне гніздо, а їх у нас десять, то окрема історія. Люди розповідають про свої улюбленців, як про членів родини, допомагають їм, коли птахи потрапляють у біду.Птахи віддячують людям за доброту. Тому й панує у нашому селі щастя, бо його бережуть лелеки.

Ми підслухали ці «лелечі історії» і радо ділимося ними з вами…

Гніздо №1

Фото.1. Пані Зіна розповідає про «своїх» лелек

Гніздо знаходиться по вулиці Маковоза (фото 1). Його облаштували лелеки   років 12 назад,після того як старий будинок,на якому було гніздо власники продали. Нові власники вирішили перекрити будинок і перенесли гніздо на хлів та птахам це не сподобалося  , вони  покинули обійстя і перебралися за 500м на іншу вулицю. Пані Зіна розповіла: «Ми дуже чекаємо на своїх лелек. В цьому році вони прилетіли  26 березня і відразу прийнялися підпорядковувати  та поправляти своє гніздо. В минулому році вигодувалися 2 пташеняти, а один  загинув. Років  4 назад в серпні місяці  сталося замикання на опорі електропередач, на якій воно розташоване, і гніздо згоріло. Лелеченята не постраждали, адже вже вміли літати, тому лелеки не покинули це місце , а відбудували нове гніздо»

Гніздо№2

Фото2. Гніздо біля «Зечки»

Гніздо розташоване на опорі електромережі, діюче. В минулому році вивелося і виросло 3 пташеняти. Сусідка пані Марія Крупко розповіла: « Це гніздо вже тут років з 20.Щороку прилітають лелеки і займають його. Шум автомобілів і гомін людей зовсім не лякають птахів. Буває,що прилітають на подвір’я  і їдять разом з курками. В цьому році ще не прилітали, але ми віримо,  що будуть тут обов’язково»

Гніздо №3

Фото 3. Гніздо біля обійстя Куньків.

Ось яку  історію розповіла нам пані Дем’янець  Галина Григорівна , що проживає по сусідству: « В минулому році прилетіла до гнізда лише одна лелека (фото 3). Усе вказувало на те, що свою половину вона втратила під час важкого перельоту. Ох і сумувала ж вона! Цілими днями одиноко стояла на гнізді і нікуди не літала. Вона відмовлялася їсти і пити. Люди  не знали як їй допомогти і чим зарадити. Одна сусідська пара лелек прилітала до неї і зганяла з гнізда, щоб примусити літати. Часто навіть приносили їй поживу. Уже ближче до відльоту наша лелеченька ожила, але пари собі так і не придбала.  Наша лелеченька - символ вірності. От і чекаємо, що ж буде цієї весни? Чи прилетить знову? Сама чи з парою?»

Гніздо №4

Фото 4. Гніздо буськів в Царському дворі , біля Куцого

«Гніздо досить «молоде»,йому лише років 6 (фото 4).Сюди перебралися лелеки з обійстя Трухлого,- розповідає Юшкевич Руслан Віталійович,- після того, як  стару хату з гніздом викупили нові господарі . Молода пара побудувала поряд великий будинок, а лелекам це не сподобалося і вони перебралися на сусідський стовп. Правда, старе гніздо теж не покидають повністю. Прилітають сюди відпочивати, коли в них у гнізді один сидить на кладці. Ми жартуємою, що це старе  гніздо - лелеча дача. В цьму році ще не прилітали. а в минулому вивели  і вигодували двох лелеченят»

Гнідо №5

Фото 5.Лелече гніздо на Партизанській

Крупко Василь Павлович радо  з нами поділився  історією цього лелеки: «Погляньте, сьогодні 30  березня ,а він прилетів днів два назад. І знову сам!У минулому році він теж був сам - без пари. Цілий  минулий сезон   пробув один. Кілька разів прилітали  лелеки- конкуренти, напевно, щоб відібрати гніздо, але він не віддав його нікому. А може ще прилетить пара ? Може знайшов собі у вирію іншу?  Буває, що самець прилітає першим,щоб облаштуватися, а потім уже й самка нагодиться. Гарні птахи, благородні. Можна у них повчитися, як кохати і зберігати вірність. Та шкода, як знову буде сам. І ми радіємо, коли в них у гнізді виводок. Цікавимося їхнім життям,хочемо, щоб у птахів теж усе склалося... »

Гніздо №6

Фото 6. Вулиця Високе

« Це лелече гніздо облаштували лелеки на одній з найновіших вулиць села. Поряд канава, лукові заплави , низинні ландшафти з великою кількістю поживи. А ще в кожній  хаті молода сім’я. Тож роботи лелекам вдосталь!Треба ж знайти малу Маруську в капусті чи Максимка в  гречці. Останнім часом усе    Даніелів чи Оскарів  замовляють!  А де його відшукати бідному лелеченьці? У капусті чи в гречці такі не водяться. Тут тільки Петрики і Галинки попадаються. Та поки що справляється. Усім підніс в хату-  нікого не обділив,- так жартує про своїх лелек Грицюк Валентина Григорівна і продовжує,- Ще в цьому році не було. Щось затрималися наші лелеки. Може з Африки поповнення несуть? То й відстали від інших. Наші лелеки – чудові господарі! Ви ,лишень, погляньте, яке велике та міцне гніздо вони собі змайстрували ! Мабуть, найбільше за усіх у селі (фото 6). У минулому році вивелося троє пташенят і вижили  всі. Гніздо №7

Фото 7. Вулиця Надрічна.  Садиба Васі Цуринчиного

« Ми за своїм гніздом приглядаємо, допомагаємо птахам, коли вони  не можуть впоратися самі. Два роки тому на початку літа , сильний вітер скинув  гніздо  буськів додолу (фото 7). В ньому було троє маленьких пташенят. Одне пташеня сильно  покалічило лапку. Сусідка, що працює ветеринаром , обробила її і зафіксувала,щоб знерухоміти. Ми їх обережно поклали до кубла. Я, мій син Олександр  та інші хлопці підняли  гніздо  й  прилаштували його на хліві. Так і перебули вони те літо на хліві ,аж до того часу, поки у вирій не полетіли. Скалічене пташеня, правда,  не вижило. А от інші два – такі красені стали, що й ну! Але наступної весни, коли лелеки повернулися ,- не захотіли залишатися на хліві, а знову перебралися на свій старий стовп. Щось їм не сподобалося місце, яке ми їм обрали. Люблять, коли гніздо вище оточуючих будівель, щоб добре проглядалася місцевість. Моя дружина мене завжди зупиняє, коли ми сваримося. Каже, що лелеки не люблять, коли  чвари і негаразди в хаті. Тоді вони сумно стоять на одній нозі, опустивши голову. А коли в хаті панує мир і злагода, тоді буськи весело клекочуть, ніби радіючи, що все у людей добре. Не знаю наскільки то правда, але своїх чорногузів чекаємо щороку з нетерпінням. - поділився своєю « лелечою історією»  місцевий житель і добрий друг лелек Чудінович Анатолій Федорови. Гніздо №8

Фото 8 Гніздо буськів  на  хліві Остапович Ніни Степанівни.

« З нашим гніздом так взагалі ціла історія приключилася, - радо розповідає нам господиня,- Воно вже у нас більше десяти років, але було на стовпі. Кілька років тому працівники РЕСу міняли опори і нам довелося його перенести. Ми дуже переживали з цього приводу. Не хотіли, щоб птахи образилися на нас і покинули. Я вірю, що у хаті, біля якої живуть лелеки – живе  щастя і панує достаток. Я просила у них вибачення за те, що  ми потурбували і перенесли гніздечко. Дякувати Богу, що вони прийняли нове місце і не покинули нас.  Я з ними часто розмовляю…Запитую чи важка дорога з вирію була, бажаю завжди щасливої дороги, коли відлітають. І чекаю назад. Ось і в ці останні дні березня щоранку заглядаю на хлів. Чи  бува не сидять на кублі  наші буслики?  Дуже переживаю,  щоб не трапилося з ними нічого поганого»

Гніздо №9.

Фото 9. Коростинь, обійстя Сергія Киркевича

Пані  Марина Киркевич розповіла : « В цьому році ще я їх не бачила. А в тому були…. І лелеченят двоє. Не  бояться нічого і нікого. Ходять по подвір’ю, як справжні господарі. Я , йдучи в поле,  наказую їм хату стерегти. Нащо мені собака, коли такі сторожі у мене! Тут їм добре. Їжі вдосталь, ліс близько, вужів навалом, заводський кар’єр близько. Кращого місця у світі білому не знайдеш! Лелечий рай у нас ! Того й повертаються щороку до нас. Правда, вже тільки до мене. Цієї зими помер мій чоловік, то я залишилася сама. Дочки радять мені собаку завести, а я вперлася і не беру. Навіщо він? Буде гавкати та моїх лелек лякати. Ні! Дочекаюся своїх чорногузиків і веселіше мені стане. А там в поле підемо, роботи почнуться,  в ліс по ягоди…Скоріше б уже повернулися.» (фото 9)

Гніздо №10

Фто 10. Політок. Гніздо на городі у Гешихи

Остання « лелеча історія « найглибше врізалася в душу . Я плакала, коли старша господиня розповідала їх  з лелеками історію . Пташине і людське так тісно переплетені, що  й не розумієш до кінця, коли закінчується людське і коли починається пташине. . .

« Лелеки живуть у нас уже років з 20, а може й трохи більше. Коли мій внук Влад був маленький, то просив бабу Гешиху, що його няньчила,щоб дала йому пташечку. За ці роки було з цим гніздом багато перепетій.  Того року, коли померли мої хлопці (два сини старшої господині трагічно загинули молодими ) , влітку  сильна злива залила гніздо лелек і  пташенята загинули. Ох і побивалася вона за ними! Я по землі ходжу,руки собі ламаю,  синочків своїх оплакую , а вона в кублі місця не знаходить – усе своїх дитинчат шукає. Я їй кажу : « Ти не журися так, лелеченько! Ти наступного року відкладеш яєчка та й будуть у тебе діти. А мені де своїх синочків узяти? Як їх повернути?»

 Отак  ми побивалися і сумували з нею. Бо нема нічого гіршого, як втрачати і хоронити рідних дітей.

Зараз уже моя дочка Таня, що живе в бабиній хаті, доглядає за гніздом. Вона знає, коли прилітають і скільки пташенят  було і якого року…»

Молода господиня Таня продовжила історію : « Ми з дітьми виглядаємо їх з великим нетерпінням. Не дуже мені подобається, що  воно на опорі електромережі. Ненадійно там. Уже траплялося, що воно падало. Тоді обірвався  провід і ми викликали бригаду електриків. Не встигли вони від’їхати, а гніздо й гепнуло  об землю.(фото 11 -12) Добре, що була зима і птахів не було. Я три тачки сміття вивезла на город. Чого там тільки не було: і ганчір’я різне, і плівка поліетиленова, і папір, і пробки з пляшок. Повернулися наші боцюни, а від їхнього гнізда лише частинка залишилася. Та не покинули нас, не зрадили . Залищилися і надалі у нас. Відбудували гніздо заново (фото 13). В минулому році   троє новеньких підросли  і у вирій відправилися.  А  перед цим два роки поспіль, якийсь лелека прилітав і викидав  кладку на землю. Видно, що молодий  хотів зігнати старожилів з гнізда . Такі запеклі бої велися в гнізді ! Ми бігали під гніздом , кричали, махали руками, кидали грудочки землі в окупанта.   Тоді наші  старожили вистояли, хоч і позбулися кладки…»

Фото 11   Гніздо, що впало

Фото 13. Нове гніздо на городі у Гешихи. Літо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Люблять, шанують і допомагають наші односельці цим благородним птахам.